Клуб

Історія клубу

Названий на честь гори над Жрновницею, Мосор заснований 1929 року. На гербі клубу — вугор у формі літери M, який живе в річці Жрновниці та є одним із символів-оберегів жителів Жрновниці. Клуб був чемпіоном Групової першості NSO Спліт у сезоні 1969/70, першості NSO Спліт 1971/72, Міжмуніципальної ліги Спліт–Макарска 1976/77 та Далматинської футбольної ліги – Середня група в сезоні 1985/86. Золоті роки настали в незалежній Хорватії. Рекордні чотири рази клуб здобував титул чемпіона Третьої HNL – Південна група. Найбільший успіх — вихід до Першої B HNL і п’яте місце в сезоні 1996/97 після другого місця в Другій HNL Південь попереднього сезону. Загалом від часу незалежності клуб провів аж 16 сезонів у другому дивізіоні, а найкращий результат в об’єднаній Другій HNL — третє місце в сезоні 2011/12.

Grb kluba
HBDNK Mosor – Sveti Jure у сезоні 2020/21.
HBDNK Mosor – Sveti Jure у сезоні 2020/21.Стоять зліва - Filip Biuk, Davor Andrić, Petar Pučić, Luka Poštenjak, Mate Vilić, Mihael Bliznac, Ivan Ukić, Darije Vučinić. Присіли зліва - Ivan Čaić, Mario Bartulović, Josip Landikušić, Frane Bego, Antonio Čarić, Romano Obilinović.

Мистецтво досягати великих результатів з малими грошима

- У середньому наш бюджет для Другої ліги в ті роки становив близько 600–700 тисяч кун — безперечно, найменший серед усіх клубів другої ліги. Ми не платили гравцям, а завдяки друзям клубу не платили й за ночівлю, транспорт, спортивне спорядження... Треба було знати й уміти грати в Другій лізі та бути успішним, і повторювати це з таким бюджетом – сказав Вінко Барбарич, президент і колишній гравець клубу.

Команда Мосора 2010 року.
Команда Мосора 2010 року.Верхній ряд зліва - Tomislav Radić, Luka Kotromanović, Boris Jukić, Alen Mikuličić, Stjepan Roić, Dino Pecotić, Mijo Mišerda, Goran Gruica, Slavko Grubić. Середній ряд зліва - Dalibor Dude, Antonio Repić, Domagoj Jakovčević, Ivan Ćurić, Nikola Opačak, Božidar Kulić, Petar Karin, Ivan Runje, Ante Stipić, гравець на перегляді. Нижній ряд зліва - Ivan Rako, Mario Šerić, Denis Kuzmanić, Marinko Peričić (віцепрезидент - член правління), Bruno Akrapović (тренер), Vinko Barbarić (президент), Ivan Jurić (член правління), Marko Koštić, Josip Pajčić, Mateo Radalj.

У Хорватії Мосор провів дев’ять років у третій лізі (чотири титули чемпіона, два віцечемпіонства і два треті місця). П’ять разів грав у фінальній частині Кубка Хорватії, з них двічі в 1/8 фіналу. У сезоні 1998/99 в 1/16 фіналу на Прицвичі в додатковий час сильнішим виявився майбутній володар кубка Осієк (0:1). У сезоні 1999/2000 у Жрновниці в 1/8 фіналу сильнішим був друголіговий Славен Белупо тренера Міле Ніжетича зі Срджаном Андричем (0:2). Пам’ятним є сезон 2003/04. У 1/16 фіналу третьоліговий Мосор із братами Анте й Фране Вітаїчами, Зораном Рогличем... на Прицвичі вибив першолігового Інкера тренера Йосипа Куже (1:0). Потім у Градському врту в 1/8 фіналу команда тренера Валентина Роглича поступилася Осієку з Робертом Шпехаром (2:3), хоча Мосор вів (2:1).

Юніори Мосора тричі виборювали вихід до першої ліги — двічі як переможці фінального турніру чемпіонів футбольних центрів (тренер Саша Яворчич), один раз як другі. Крім того, тричі виходили до фінальної частини юніорського кубка, а найбільшим успіхом стало третє місце в HNL позаду володаря кубка Динамо (тренер Ведран Мілович). Шість разів юніори були чемпіонами Далмації, тобто Другої HNL Південь.

Переможці кубка 2015 року.
Переможці кубка 2015 року.Верхній ряд зліва - Mate Radić (помічник тренера), Šime Puljić, Karlo Letica, Božidar Kulić, Mislav Pezo, Domagoj Barbarić, Vinko Šarić, Ivan Maretić, Bruno Fiorentini, Denis Kuzmanić (угорі), Mario Šerić (над Кузманичем), Renato Devecchi (нижче). Нижній ряд зліва - Ivo Boban, Ante Bešlić, Antonio Mrković, Ante Kordić, Kažimir Vukčević, Josip Pajčić. Позаду Ivica Dželalija (член правління)

Мосор досяг вражаючих результатів і на престижних європейських юніорських турнірах у Данії (здобуто Кубок Люнгбю 2001 року, у фіналі переможено Айнтрахт 4:2, а перед тим Русенборг, Чарльтон...) та Франції (третє місце в Сент-Етьєні в конкуренції Реал Сосьєдада, Нанта, Ліона, Марселя, друге місце в St. Joseph). Багато відомих гравців були членами Мосора, серед них і численні гравці Хайдука. Дехто приходив в оренду, дехто як вільний гравець, спраглий визнання, дехто тут завершував кар’єру. До всього збудовано і вражаючу інфраструктуру. Найважче у футболі — досягати успіхів довгостроково, безперервно. Мосору це вдалося — цілих чверть століття.

Серед найуспішніших аматорських клубів Хорватії

- З другої ліги ми вилітали лише тоді, коли змінювався формат змагань, наступного року поверталися як чемпіони, і майже завжди були біля вершини. Ми — найтитулованіший клуб третьої ліги і серед найтитулованіших у Жупанійському кубку. Навряд чи хтось повторить результати наших сеньйорів і юніорів — стільком гравцям ми дали дорогу... Пишаюся всім – сказав Барбарич.

Проте 2016 року Мосор усе ж вилетів до 1-ї жупанійської ліги. А в сезоні 2018/19 розформовано й першу команду. Наприкінці 2019 року клуб через об’єднання двох асоціацій змінив назву на Хорватський ветеранський добровольчий футбольний клуб Mosor–Sveti Jure, але зберіг безперервність і правову спадщину клубу.

- Ми не вилетіли й з четвертої ліги — ми вийшли з неї самі, щоб не йти в зрежисоване банкрутство. Завжди були й будуть гірші та кращі речі, але в Мосорі здебільшого відбувалися гарні, бо майже щороку клуб здобував якийсь значний трофей або грав в об’єднаній другій лізі, був найкращим у третій... Це вражаючі результати для клубу з малого містечка. Ми, безумовно, серед найтитулованіших аматорських клубів у державі. А потім прийшов сезон 2015/16 і неспортивна елімінація — виштовхування до 1-ї жупанійської ліги, я б сказав, насильницьке пониження через «неспівпрацю», та розрив комунікації на всіх вищих рівнях з політично-інтересних причин. Це не було по-спортивному. Але й відтоді я понад усе гордий за кожен сезон – сказав Барбарич. Полковник Барбарич — безперечно, найдовговічніший президент у HNL, на посаді з 1990 року до сьогодні. Він альфа й омега клубу і, безумовно, на самій вершині найтитулованіших президентів у HNL.

Стадіон "Pricvić" у Жрновниці
Стадіон "Pricvić" у Жрновниці

Ім’я, що зобов’язує

У грудні 2019 року клуб змінив назву на Хорватський ветеранський добровольчий футбольний клуб "Mosor — Sveti Jure". Назва вшановує хорватських захисників-добровольців Вітчизняної війни та святого Юрія, поруч із горою, що дала клубу життя. Це ім’я — не прикраса: це мірило того, як ми виховуємо наших гравців. А клуб — це ще й родина: неодноразово протягом року ми збираємо батьків, тренерів і дітей на зустріч біля річки.

Найбільші досягнення

  • Виступ у 1.B хорватській лізі — сезон 1996/97
  • Віцечемпіон 2-ї хорватської ліги — 1995/96
  • Чотириразовий чемпіон 3-ї ліги Південь (1993/94, 1998/99, 2002/03, 2003/04)
  • Чемпіон сплітської підасоціації 1971/72 та вихід до третьої союзної ліги

Клуб сьогодні

Сьогодні клуб живе для своєї молоді: працюємо виключно з дітьми — від початківців до кадетів. Наш дім — Жрновниця, район міста Спліт: тренуємося на стадіоні Pricvić біля річки, за десять хвилин від сплітських кварталів, у червоно-біло-синіх кольорах.

Результати та розклад матчів (ХФС)

Наші цінності

Наш клуб з гордістю носить ім’я хорватських ветеранів-добровольців. Ми виховуємо дітей через спорт: дисципліна, повага, любов до своєї громади — а двері відчинені для кожної дитини.

Клуб — це родина

Неодноразово протягом року батьки, тренери та діти збираються на спільний пікнік біля річки поруч із полем. Тут записується не лише дитина — вітаємо всю родину.